Моє місто засинає
Коли я іще не сплю
Тебе ніхто не помічає
Серед сотні слів люблю
Це не правильно
Ти не знаєш усього
Відкриваю вікно
Я не бачу нічого живого
Можливо всесвіт не дотримується обіцянок
Але повторюю я кожен ранок

Не забирай мою
Таку негарну, неповторну, таку рідну і чужу
Мою свідомість
Не віддаю свою
Таку жахливу, вірну, вперту, нетактовну
Часом забуту та живу мою свідомість

Коли нічого не тривожить
пропадає сенс буття
Холодний спогад нагадає
всі моменти каяття
Ти вигадуєш, в мене інші мотиви
Я не такий як всі
я трохи інший та все ще жахливий
Всі моі цілі з мінусами я не сперечаюсь
Та з ними цілий а без них зникаю

Не забирай мою
Таку негарну, неповторну, таку рідну і чужу
Мою свідомість
Не віддаю свою
Таку жахливу, вірну, вперту, нетактовну
Часом забуту та живу мою свідомість